Слідом за анатомією в XIX ст. оформилась як наука патологія (від грецького - хвороба, дослівно - учення про хворобу). Спершу патологія дістала розвиток переважно у формі патологічної анатомії.
Проведення розтинів трупів померлих у госпіталях було узаконене виданням «Генерального регламенту про госпіталі» ще з 1735 р.- раніше, ніж в інших країнах. Зрозуміло, що їх робили лише у великих госпіталях. У медичних школах патологічну анатомію викладали частково професори анатомії, частково клініцисти-терапевти. Першу самостійну кафедру патологічної анатомії було відкрито 1849 р. в Московському університеті. Очолив її професор О.І.Полунін (1820-1888). Він заклав основу музею патологоанатомічних препаратів при кафедрі, упорядкував секційну справу в лікарнях Москви.
О.І.Полунін видавав своїм коштом «Московский медицинский журнал» (1847-1858), який в середині XIX ст. мав велике значення в поширенні передових поглядів вітчизняної науки. У своїх статтях він гостро виступав проти спекулятивних ідеалістичних учень Броуна, Бруссе, «тваринного магнетизму» Месмера, вважаючи їхні теорії і універсалізм лікування породженням неуцтва. Як прибічник матеріалістичного розуміння патологічних процесів і експериментального напряму дослідження їх, він критично ставився до натурфілософії Шеллінга, яку намагалися прищеплювати в Росії вчені-іноземці. його погляди поділяв і засновник петербурзької патанатомічної школи професор Медико-хірургічної академії М.М.Руднєв (1837-1878). Об'єднувало їх негативне ставлення до целюлярної патології Вірхова. За їхніми поглядами, неможливо, щоб в організмі окремо взята частина могла мати, як це вчив Вірхов, усі властивості життя; організм розглядався ними як єдине ціле. Вони вважали, що для правильного розуміння патологічного процесу потрібний найтісніший зв'язок патанатомії не лише з клінікою, а й з точними науками. «Пояснити хворобливі явища,- писав Полунін,- розуміти процес без знання анатомії, фізіології, хімії здорової і хворої людини і наук про природу неможливо».
В Київському університеті кафедра патологічної анатомії була відокремлена в 1854 p., в Харківському університеті - в 1861 р.
Засновником кафедри патологічної анатомії в Харкові був видатний учений Душан Федорович Лямбль (1824-1895). Лямбль був енциклопедистом, йому належить багато праць з різних галузей знання - патологічної анатомії, гістології, паразитології, терапії, географії, етнографії. Він перший виділив колові волокна циліарного м'яза ока, перший описав паразита lamblia intenstinalis, названого його іменем.
Змінив його на кафедрі учень М. М.Руднєва професор B.П.Крилов (1841-1906). Крилов запровадив систематичне проведення розтинів трупів у клініках і госпіталях Харкова. Його секційні розбори вражали присутніх глибиною аналізу, він один з перших звернув увагу на роль конституціональних факторів у розвитку патологічних процесів. В.П.Крилов створив на Україні школу патологоанатомів, з якої вийшли професори патологічної анатомії В.К.Високович, К.Ф.Єленевський, А.І.Мойсєєв, Й.X.Пожариський та ін.
Уже в цей час велике значення патанатомії для розвитку клінічної медицини стає загальновизнаним. Цей клініко-анатомічний напрям знаходить дальший розвиток у вітчизняній науці.
