У розвитку вітчизняної хірургічної науки в першій половині XIX ст. велику роль відіграли вчені Петербурзької медико-хірургічної академії. Авторитет вітчизняної хірургії високо піднесли наукові праці, великий клінічний досвід І.Ф.Буша, його учнів П.М.Савенка, X. X. Соломона, надзвичайно висока хірургічна майстерність І.В.Буяльського. М.І.Пирогов вивів вітчизняну хірургію вже на світову арену. З іменем професора Ф.І.Іноземцева пов'язане створення московської хірургічної школи.
Федір Іванович Іноземцев (1802-1869)- вихованець Харківського університету. Разом з М.І.Пироговим їх було відряджено до професорського інституту в Юр'єві (Тарту), де вони здобули докторські дипломи. Після цього Іноземцев у 1835 р. дістає призначення в Московський університет, де викладає хірургію протягом 24 років.
Іноземцев був хірургом широкого діапазону. На своїх лекціях і в наукових працях він не обмежувався суто хірургічними питаннями, а намагався розв'язувати питання загальної патології, суспільної медицини, лікарської етики та ін. Його справедливо вважають не лише видатним хірургом, а й терапевтом. Іноземцев мав великий вплив на молодь, яку виховував у матеріалістичному дусі. Учнями Іноземцева з гордістю називали себе такі видатні представники вітчизняної науки, як С.П.Боткін, І.М.Сєченов, Г.А.Захар'їн, М.В.Скліфосовський та ін.
Іноземцев розглядав людський організм як єдине ціле. Целюлярної патології Вірхова він не поділяв, вважаючи неможливим існування кожного органа без зв'язку через нервову систему і кров з усім організмом. За Іноземцевим, виникнення хворобливих процесів в організмі є наслідком впливу на організм умов праці, побуту і, особливо, навколишньої природи, метеорологічних факторів, яким він надавав великого значення. У розвитку хвороби, на його думку, провідну роль відіграє нервова система. Особливості її і зумовлюють різний перебіг того самого захворювання у різних людей і неоднакову реакцію організмів на той самий медикамент.
У співробітництві з фізіологами він вивчав роль симпатичної (вузлуватої) нервової системи і був близький до правильного розуміння її ролі. «Кров без діяльності вузлуватих нервів є тільки живий матеріал, нездатний сам собою здійснювати фізіологічні операції у сфері живлення»,- писав він у своїй праці «Про вплив вузлуватої нервової системи на фізіологічні секреції». Погляди Ф.І.Іноземцева на значення нервової системи для функцій організму та вплив її на виникнення и перебіг захворювань були згодом науково обґрунтовані й розвинуті в цілісне вчення нервізму його славнозвісними учнями І.М.Сєченовим і С.П.Боткіним.
За порадою Іноземцева в Московському університеті викладання хірургії було розподілено між трьома кафедрами: оперативної хірургії (III курс), факультетської (IV курс) і госпітальної хірургії (V курс). Подібну реформу в Петербурзькій медико-хірургічній академії було здійснено за пропозицією М.І.Пирогова.
Іноземцев 1 лютого 1847 р. провів першу операцію в Росії під ефірним наркозом і багато зробив для поширення цього методу знеболювання. Він ввів у терапевтичну практику з народної медицини настойку конвалії, розробив метод лікування молоком застудних захворювань, дуже поширені були краплі Іноземцева. Іноземцев був ініціатором заснування Московського товариства російських лікарів і «Московской медицинской газеты». Ця газета була пропагандистом прогресивної громадсько-медичної думки. В ній висвітлювалися питання санітарного стану країни та боротьби з епідеміями. В «Московской медицинской газете» друкували свої праці С.П.Боткін, Г.А.Захар'їн та інші видатні клініцисти й діячі земської медицини, яка в той час лише зароджувалася.
Найближчим співробітником Ф.І.Іноземцева по Московському товариству лікарів і редагуванню «Московской медицинской газетьі» був С.А.Смирнов - відомий громадський діяч і курортолог. Серед кавказьких мінеральних вод відоме назване його ім'ям Смирновське джерело.
Громадська, наукова, практична діяльність Іноземцева була пройнята високою гуманністю, що забезпечило йому великий авторитет серед медичних працівників і широких верств населення. «Завжди роби для всіх усе, що можеш, ніколи ні від кого нічого для себе не вимагай і не чекай» - було його девізом.
Іноземцев був одним з активних борців за розвиток вітчизняної медичної науки. Вій наполегливо залучав до наукової діяльності здібних студентів, молодих лікарів, допомагаючи їм матеріально. Завдяки широкому діапазону науково-клінічних інтересів Іноземцев зумів виховати небувалу як на ті часи для академічного керівника цілу школу учнів-близько 70 лікарів. З його школи вийшли хірурги, фізіологи, патологи, гістологи, терапевти, акушери, перші бальнеологи.
Іноземцев завжди звертав увагу своїх учнів на велике значення морального фактора в роботі вченого і лікаря: «Чесність у науці нерозлучна з чесністю в житті, і хто в науці бачить лише дійну корову для себе, той не чесний слуга її, а підприємець, що обертає святе ім'я науки на торговий промисел».
Такі високі моральні якості були властиві й наступникові Іноземцева по кафедрі хірургії В.О.Басову (1812-1879). Басов працював у Московському університеті 35 років, спочатку прозектором анатомії, потім асистентом Філомафітського на кафедрі фізіології. Він досконало знав порівняльну анатомію, фізіологію, віртуозно володів технікою хірургії. Завдяки винятковому порядку й чистоті в його клініці складні операції в доантисептичний період закінчувалися в нього з мінімальною для тих часів летальністю. З наукових робіт Басова для історії вітчизняної і світової медицини найважливішою є запропонована ним у 1842 р. операція гастростомії, яку було вперше виконано ним на собаці і показано Філомафітський на лекціях. Ця операція дала змогу фізіологам розпочати шляхом систематичного експерименту вивчення процесу травлення. У клініці гастростомію для забезпечення живлення при непрохідності стравоходу з успіхом почали застосовувати лише через 35 років (Верней у Парижі, В.М.Снєгірьов у Москві в 1876 p.).
