Федір Федорович Ерісман (1842-1915) народився в Цюріху. Знайомство з російськими емігрантками, які не мали права вступу до університетів і тому часто виїжджали для навчання в Швейцарію збудило в ньому інтерес до Росії. Він вивчив російську мову і, закінчивши медичний факультет в Цюріху, 1869 р. приїхав у Петербург, де й почав працювати як офтальмолог. Вивчаючи захворювання очей і методи запобігання їм, Ерісман захопився питаннями шкільної гігієни, розробив і опублікував проект зразкової класної кімнати з раціональним обладнанням. Надрукована ним в «Архиве судебной медицини и общественной гигиены» праця про жахливий санітарний стан у прибуткових будинках князя Вяземського, заселених біднотою, судовий процес з ним і описи підвальних жител та нічліжних будинків у Петербурзі згодом привернули увагу не тільки медичних кіл, а й широкої громадськості.
Вирішивши цілком присвятити себе гігієні, Ерісман протягом двох років вивчає в Мюнхені у М.Петтенкофера лабораторну гігієнічну методику і одночасно працює над питаннями обміну речовин і харчування. Повернувшись у Росію, він бере участь як гігієніст в обслуговуванні армії під час російсько-турецької війни 1877-1878 pp. По закінченні війни Ерісман одержує запрошення від московського земства очолити роботу з вивчення санітарно-гігієнічного стану заводів і фабрик. До програми обстеження входило висвітлення не лише умов виробництва, а й побуту робітників та їхніх сімей. Разом із санітарними лікарями А.В.Погожевим і Є.М.Дементьєвим він протягом шести років (1879-1885) обстежив 1080 різних підприємств Московської губернії загальною кількістю 114 тисяч робітників.
У цій величезній праці, оформленій у вигляді 19 окремих збірників, уперше в світовій літературі було дано в широкому комплексі опис умов праці і побуту робітників з характеристикою стану їхнього здоров'я та фізичного розвитку. В. І. Ленін, використовуючи дані цих збірників у своїй праці «Розвиток капіталізму в Росії», назвав його кращим у сучасній літературі з фабрично-заводської статистики. Московський університет присвоїв Ерісману вчений ступінь доктора медицини honoris causa. Ерісман, між іншим, показав, що на заводах переважна більшість робітників не має вже ніякого зв'язку із землеробством і становить суто робітничий клас, який засоби для існування здобуває, продаючи свою працю. В ті часи це питання мало велике політичне значення, оскільки народники заперечували твердження марксистів про формування в Росії класу пролетаріату. Ерісман правильно пояснив причини тяжкого стану робітників заводів і фабрик та їхніх родин. «Поганий санітарний стан,- писав він,- в якому перебуває нині фабричне населення, не безумовно пов'язаний з промисловою працею, а залежить лише від тих несприятливих умов, в які сучасна цивілізація поставила цю працю, цілком віддаючи її безмежній експлуатації з боку зажерливих і корисливих підприємців». Внаслідок обстеження, проведеного Ерісманом та його співробітниками, московське земство розробило обов'язкові правила організації праці на фабриках, заводах, що деякою мірою поліпшило умови праці робітників.
З 1881 р. Ерісман, не пориваючи зв'язку із земством, почав викладати гігієну в Московському університеті. У своїх лекціях, як і в усіх своїх працях, він підкреслював соціальний характер гігієни. «Позбавте гігієну її громадського характеру, - читаємо в його «Курсі гігієни», - і ви їй завдасте смертельного удару, перетворите її на труп, оживити який вам ні в якому разі не вдасться; проголосіть, що гігієна не є наука про громадське здоров'я, а що вона повинна займатись лише розробкою окремих питань у стінах лабораторії, і перед вами залишиться примара науки, заради якої і працювати не варто».
Ерісман брав разом із Скліфосовський активну участь у будівництві клінічного містечка медичного факультету університету в Москві, його участь у проектуванні нових клінік забезпечила будівництво їх за останніми вимогами тогочасної гігієни. В клінічному містечку було збудовано великий гігієнічний корпус, в якому крім навчальних лабораторій Ерісман влаштував центральну міську санітарну станцію. Після Великої Жовтневої соціалістичної революції цю станцію було перетворено на науково-дослідний інститут імені Ерісмана.
Ф.Ф.Ерісман був постійним доповідачем на Пироговських з'їздах у питаннях соціальної гігієни, боротьби з інфекційними хворобами, не раз він головував на цих з'їздах. Прогресивна діяльність Ерісмана не подобалася правлячим колам царської Росії, і влітку 1896 p., коли під час канікул Ерісман перебував у Швейцарії, його без пояснення причин було звільнено з посади професора кафедри гігієни Московського університету. В Росію Ф.Ф.Ерісман уже не повернувся, але до кінця життя не поривав зв'язку з численними своїми учнями (С.Ф.Бубнов, М.К.Ігнатов, С.С.Орлов, Г.В.Хлопін, П.М.Діатроптов та ін.), більшість з яких очолили кафедри гігієни в університетах або керували губернськими земськими санітарними організаціями. Він вірив, що знищення царизму і капіталізму принесе широким народним масам оздоровлення, звільнить від злиднів і темноти і що Росію чекає велике майбутнє. В 1905 р. він писав: «Яка дивно прекрасна була б Росія, якби тяжкий гніт політичного рабства було знято з її здавлених грудей, якби вона могла дихати вільно! Як швидко стали б розвиватись на користь країні всі приховані її величезні сили! Яка принадна доля тих, кому вдасться брати участь у боротьбі за відродження Росії, кому судилося бачити її вільною і щасливою! Кому з нас не хотілося б бути між цими борцями!»
