Космічна медицина у післявоєнний період | hismed.net

Вхід

Космічна медицинаНа початку другої половини XX ст. розпочались теоретичні і практичні дослідження шляхів освоєння космічного простору. Ці дослідження в галузі техніки і конструювання літальних орбітальних апаратів, керованих людиною, сприяли розвиткові багатьох наук, зокрема космічної біології і медицини.

Космічній медицині належало розв'язати багато складних проблем: дослідити вплив умов космічного польоту на організм; розробити забезпечення життєдіяльності і здоров'я космонавтів протягом космічного польоту і після його закінчення; методи добору й підготовки космонавтів; профілактичні заходи щодо захисту від дії несприятливих факторів, пов'язаних з умовами космічного польоту.

У своєму розвитку космічна медицина пройшла вже три етапи. На першому етапі з кінця 40-х років до 1961 р. велися численні дослідження на тваринах, переважно на собаках, з тривалістю польотів від 10 хвилин до 22 діб, під час яких з допомогою телеметричних систем вивчалися діяльність серцево-судинної системи, дихання та інші параметри. Під час цих досліджень було виявлено зміни в серцево-судинній системі, які після повернення на землю швидко відновлювались. У кабінах космічних кораблів було розміщено різні за складністю організації біологічні об'єкти, такі, як насіння рослин, комахи, лабораторні миші. Одночасно розв'язувались завдання створення і забезпечення в літальних апаратах умов для життєдіяльності людини. Ці експериментальні дослідження дали ученим змогу з певністю зробити висновок про можливість польоту людини в космос.

Другий етап - короткотривалий політ людини в космос. Початок поклав своїм історичним польотом на кораблі «Восток» 12 квітня 1961 р. Юрій Гагарін. Цей політ був іспитом на зрілість космонавтики, і зокрема космічної медицини. Створена на той час система біоелектричного контролю за станом космонавта та гігієнічні параметри кабіни корабля вже гарантували безпечність польоту для людини.

У наступні роки на одномісних і багатомісних кораблях з тривалістю польотів від 1 до 18 діб було доведено можливість не тільки перебування людини в умовах космосу, а й різносторонньої її діяльності в кабіні і навіть у відкритому космосі. В польоті 12 серпня 1964 р. брав участь перший космонавт-лікар Борис Єгоров. Протягом цього етапу було вивчено зміни в організмі людини під час польоту і після приземлення. Виявлено, що після більш тривалих польотів пристосування до звичайних земних умов відбувається з певними труднощами і з вираженими напруженнями фізіологічних систем.

Третій етап - дослідження під час тривалих польотів на орбітальних станціях. Під час цих польотів уже була можливість розмістити на борту станції різну апаратуру для медико-біологічних досліджень, а також для застосування засобів профілактики несприятливого впливу на організм невагомості та інших факторів і створення більш комфортабельних умов побуту і гігієни космонавтів. 1988-1989 року у польоті на станції «Мир» протягом трьох з половиною місяців перебував лікар-дослідник Валерій Поляков. Численні медико-біологічні дослідження, проведені під час польотів тривалістю кілька місяців, показали, що

13 збільшенням часу перебування людини в космосі не спостерігається погіршення стану її здоров'я. Організм людини винятково пластичний і під час польоту пристосовується до умов невагомості, внутрішні органи починають працювати, порівняно із земними умовами, на іншому функціональному рівні взаємодії між системами. Застосування профілактичних засобів для зменшення негативної дії невагомості на організм, як і інших факторів при тривалому перебуванні людини в умовах космічного польоту, відповідно розроблених гімнастичних вправ, спеціального одягу, певного режиму харчування настільки ефективне, що космонавти, приземлившись після піврічного польоту, не відчували значних труднощів і з перших днів активно брали участь в обстеженнях, в узагальненні результатів своїх експериментів у польоті.

Космічна медицина - найновіша галузь медичної науки, породжена потребами освоєння людиною космосу,- стимулювала розвиток багатьох нових тонких засобів дослідження організму людини, які почали застосовуватись і в практичній медицині, таких, як дистанційні спостереження за станом хворих, вплив на організм людини гіпокінезії, яка в наш час є одним з важливих етіологічних факторів виникнення ряду захворювань серцево-судинної системи, та ін.

Радянські учені свої дослідження з космічної медицини провадять у співробітництві з ученими інших країн (Франції, США, Індії). Великий внесок у становлення космічної медицини належить таким ученим, як О.Г.Газенко, В.В.Парін, Н.М.Сісакян, В.М.Чернігівський та ін. Постійну активну допомогу в розвитку космічної медицини подавали видатні вчені С.П.Корольов, М.В.Келдиш, В.М.Глушков, А.А.Благонравов та ін.

Космічній біології і медицині належить у найближчий час вирішити ще винятково складні проблеми, пов'язані з перспективою тривалих міжпланетних польотів.

Розв'язання таких проблем не лише збагатить космічну біологію і медицину, а й розширить наші загальні знання про межі адаптації людського організму, про засоби профілактики, діагностики та терапії взагалі.