Медична справа у Росії у XVIII столітті | hismed.net

Вхід

У великих перетвореннях XVIII ст. знайшли відображення потреби міцніючої Російської держави, що утворилися ще протягом попереднього століття.

Наприкінці XVII ст. Російська держава займала вже величезні простори в Європі й Азії з багатомільйонним населенням, з централізованим державним апаратом. Але дальший економічний і культурний розвиток Росії гальмувався відсутністю виходів до морських торговельних шляхів на Балтійському і Чорному морях та низьким рівнем використання продуктивних сил країни.

Петро І, організовуючи регулярну армію, будуючи нові міста, створюючи флот, відкриваючи школи загального і спеціального призначення, реорганізуючи управління державою в зв'язку з посиленням закріпачення селянства і збільшенням привілеїв дворянства і купецтва, приділяв увагу також організації медичної справи.

1706 р. видано указ про відкриття «вільних аптек» (приватних), що замінили «зелейні ряди» на ринках. Аптекарський приказ перетворюється спершу на «Аптекарську канцелярію» (1707), згодом на Медичну канцелярію (1718) на чолі з лікарем-«архіятром». Про архіятерство в інших указах згадується вже в 1716 р.

У складі заснованої 1725 р. Академії наук було відділення фізичних (медичних) наук.

Указ про благоустрій Москви проголошував:

«По большим улицам и по переулкам чтобы помета и мертвечины нигде против ничьего двора не было и было б везде чисто... А буде всяких чинов люди кто станет всякий помет и мертвечину бросать, и такие люди взяты будут в земский приказ и тем людям за то учинено будет наказание, биты кнутом, да на них же взята будет пеня...»

Висока дитяча смертність, а також дуже поширене, особливо в голодні роки, підкидання дітей, загрожували інтересам держави і вимагали термінових заходів.

Один з указів Петра І з цього питання («Про гошпіталі», 1715) проголошував:

«...избрать искусных жен для сохранения зазорных младенцев, которых жены и девки рождают беззаконно и стыда ради отметывают в разные места, отчего оные младенцы безгодно помирают, а иные от тех же, кой их рождают, умерщвляются. И для того объявить указом, чтобы таких младенцев в непристойные места не отметывали, а приносили к вышеозначенным гошпиталям и клали тайно в окно через такое укрытие, дабы приношенных лица было не видно. А ежели такие незаконно рождающие явятся (будуть викриті.- Ред.) во умерщвлении тех младенцев, и оные за такие злодейственные дела сами казнены будут смертию. И те гошпитали построить и кормить из неокладных прибыльных доходов...»

Відвідуючи інші країни, Петро І цікавився станом медичного навчання. У Голландії він відвідав відомого професора медицини Бургава, мікроскопіста Левенгука, придбав відому анатомічну колекцію Рюїша.

Ця колекція монстрів (народжених з вадами розвитку) частково збереглася до сьогоднішнього дня у музеях Ленінграда і Казані.

Петро І сам подавав медичну допомогу, вмів виривати зуби, випускати з черевної порожнини асцитичну рідину, бував присутній при розтинах трупів тощо.

Реорганізуючи армію, Петро І передбачав у штатах кожного полку одного лікаря і в кожній роті одного цирульника. Цирульників мали готувати із солдатів самі лікарі, навчаючи їх «брити і пластири до ран прикладати». Через брак своїх лікарів спочатку зверталися до іноземців. Для вивчення медицини посилали молодих людей у Падуанський університет. Все це обходилось державі дуже дорого і не могло задовольнити потреб армії та цивільного населення в медичній допомозі.

Одним з перших для навчання на медичному факультеті Падуанського університету було направлено сина посольського дяка П. В. Посникова. По закінченні навчання і після захисту дисертації («Ознаки виникнення гнильної гарячки») він був у 1695 р. вшанований дипломом доктора медицини і філософії. Посников володів італійською, французькою, грецькою і латинською мовами; супроводив Петра І в Голландію і Англію, де цікавився навчанням в Оксфордському університеті. З дозволу Петра І П. В. Посников поїхав до Неаполя, щоб там, за його словами, «живих собак умертвляти, а мертвих оживляти», чим він, очевидно, захоплювався ще під час навчання в Падуї. В 1703 р. П. В. Посникова направили до Парижа з секретним завданням як «неофіційного агента», і після 1716 р. відомостей про нього не знайдено. П. В. Посников не мав змоги проявити себе у початковий період історії наукової вітчизняної медицини, реалізувати свої знання і здібності. Окремі історики його називають «першим фізіологом Росії» (X. С. Коштоянц, М. О. Оборін).

Після П. В. Посникова для медичної підготовки було послано за кордон Григорія Волкова та інших молодих росіян. За Петра І запрошено на службу 150 іноземних лікарів. При цьому малося на увазі швидко задовольнити невідкладну потребу, а згодом систематично готувати лікарів у Росії. Для цього у 1707 р. за наказом Петра І збудовано в Москві госпіталь, при якому відкрито школу для підготовки лікарів. Керівництво школою було доручено видатному голландському лікареві М. Бідлоо. Наполегливою працею у справі організації школи, самого процесу навчання М. Бідлоо вдалося досягти того, що учні першого його випуску «зело успешно научились», як він доповідав Петру І, розпізнавати і лікувати не тільки захворювання, що

«к чину хирурга подлежит, но и генеральское искусство о всех тех болезнях, от главы даже до ног, с подлинннм и обнкновенным обучением како их лечить...». Підготовку російських лікарів, зокрема роботу Бідлоо в госпітальній школі, дуже вороже зустріли іноземні лікарі. Причину цього Бідлоо так пояснює в своєму листі Петру І:

«... многие хирурги советовали, дабы я народу его юношей не учил... понеже сие против чести их и против их интересов сего народа юнош изучать, хотят убо оных моих посланных (учнів) вместо слуг до смерти себе имети... и в Петербурге госпитали оных от меня посланых бьют иностранные лекари, яко слышу, и вместо слуг, а не за молодих лекарей имеют».

М. Бідлоо очолював першу російську госпітальну школу протягом 30 років. Зберігся і недавно опублікований багатоілюстрований, з докладною історичною довідкою М. О. Оборіна рукописний підручник М. Бідлоо «Настанова для тих, хто вивчає хірургію в анатомічному театрі». Зміст настанов свідчить про те, що викладання хірургії у школі провадилось у повному обсязі відповідно до стану хірургічної науки тих часів.

 Госпіталь-школа в Москві

Госпіталь-школа в Москві, збудована в 1707 р. 

Навчання в Московській госпітальній школі, як і в госпітальних школах, що були засновані пізніше в Петербурзі, Кронштадті, на Україні в Єлисаветграді, на Алтаї в Барнаулі, провадилося, на противагу медичним факультетам більшості західноєвропейських університетів, у поєднанні практики з теорією. Учні шкіл брали безпосередню участь у лікуванні хворих, в обслуговуванні їх, виготовляли ліки, виконуючи не тільки обов'язки, які покладаються в наш час на медичних сестер, а й обов'язки санітарів. Перевантаженість учнів перших госпітальних шкіл практичною роботою подекуди навіть негативно позначалася на їхній теоретичній підготовці.


Видатні медичні діячі Росії у XVIII столітті