Видатним анатомом першої половини XIX ст. і засновником вітчизняної анатомічної школи вважається професор Петербурзької медико-хірургічної академії П. А. Загорський.
Петро Андрійович Загорський (1764-1846) закінчив госпітальну медичну школу, здобув ступінь доктора медицини і хірургії в Петербурзі, в Медико-хірургічній академії. Протягом 33 років очолював кафедру анатомії, одночасно, як це було прийнято в ті часи, вів і лікувальну роботу.
Петро Андрійович Загорський (1764-1846)
У своїх анатомо-дослідних роботах Загорський широко використовував порівняльну анатомію, відкидав преформізм у розвитку організму. Прихильник епігенезу, він з цієї позиції розробляв учення про виродливості - тератологію, використовуючи створений ще Петром І великий музей виродків при Академії наук, що його Загорський систематизував і навів у ньому лад. Загорський написав перший у нас класичний підручник з анатомії в двох томах («Скорочена анатомія, або Порадник до пізнання будови людського тіла», 1802, перевидавався 5 разів). На цьому підручнику виховувалося багато поколінь лікарів. Він удосконалив російську анатомічну термінологію; виступав проти віталістичного поняття «життєва сила», в своїх поглядах на походження людини дотримувався поглядів, близьких до еволюційної теорії. Загорський створив школу вітчизняних анатомів, які викладали анатомію майже в усіх вищих медичних школах. Під час святкування 50-річного ювілею діяльності Заїрського з коштів, зібраних його учнями, було створено фонд для присудження відомої в історії нашої анатомічної науки премії імені П. А. Загорського за видатні анатомічні наукові праці.
Одним із засновників вітчизняної хірургічної школи був професор Петербурзької медико-хірургічної академії Іван Федорович Буш (1771 -1843). Він народився в Нарві, медичну освіту здобув у Петербурзі. З 1800 р. протягом 33 років завідував кафедрою хірургії в Петербурзькій медико-хірургічній академії. Буш був високоосвіченим хірургом, добре обізнаним з досягненнями тогочасної хірургії. Добрий організатор, він розширив і належно обладнав хірургічну клініку, вдосконалив викладання хірургії. Буш читав лекції російською мовою, написав російською мовою перший у нас оригінальний підручник з хірургії в 3 томах («Порадник до викладання хірургії», 1807), який своїм змістом не поступався перед кращими тогочасними підручниками на Заході. Буш умів підібрати собі помічників і створив цілу школу здібних не лише практичних, а й академічних хірургів, які відіграли видатну роль у розвитку вітчизняної хірургічної науки.
Учні І. Ф. Буша - X. X. Соломон, П. Н. Савенко, В. В. Пелікан та інші - розробляли різні розділи раніше єдиної хірургічної клініки, що переростали в нові самостійні дисципліни. Зокрема, П. Н. Савченко поклав початок теоретичній хірургії - хірургічній патології. В дальшому учні І. Ф. Буша очолили кафедри хірургії в різних центрах країни: X. X. Соломон - у Петербурзі, Г. Я. Висоцький - у Москві, В. В. Пелікан - у Вільнюсі.
Серед численних учнів П. А. Загорського та І. Ф. Буша найбільша заслуга в розвитку нашої медичної науки належить І. В. Буяльському.
Ілля Васильович Буяльський (1789-1866) - син сільського священика. По закінченні в 1814 р. Петербурзької медико-хірургічної академії його було залишено прозектором у Загорського, наступником якого на кафедрі він з часом став. Першокласний анатом, Буяльський був водночас 1 віртуозним хірургом. Як діагност і оператор, мав великий авторитет серед медичних кіл і був дуже популярний в усіх верствах населення. Всім, чого він досяг, він зобов'язаний своїм вітчизняним учителям, власному постійному потягові до самовдосконалення і винятковій працьовитості. Серед численних його друкованих праць (102) особливе значення мав атлас «Анатомо-хірургічні таблиці» (1828 p., виготовлені в натуральний розмір тіла людини художниками, спеціально залученими для цієї роботи) з текстом про топографію і операції на судинах та витин каменів. Атлас цей дістав високу оцінку не лише в нас, а й у Європі та Америці, і його було перекладено іноземними мовами.
Викладаючи анатомію одночасно і в Академії мистецтв, І. В. Буяльський прославився своїм препаратом замороженого трупа молодого чоловіка, відлитим пізніше в бронзі відомим скульптором П. Клодтом. Скульптура «Лежаче тіло» удостоєна багатьох зарубіжних нагород. Буяльському належать також препарати нирок, що збереглися донині, і унікальні за філігранною тонкістю «Рисунки витравлених артерій і вен нирок людських». Свою велику колекцію анатомічних препаратів він передав Петербурзькій медико-хірургічній академії, яку до наших днів зберігає в своїх стінах кабінет-музей його імені.
Буяльський перший у Росії успішно зробив операцію резекції верхньої щелепи, двічі перев'язав плечоголовний стовбур (безіменну артерію), розробив оригінальний метод дренування запальних процесів малого таза через затуль-ний отвір (foramen obturatorii). Цей метод у хірургії до наших часів носить його ім'я. Він запропонував багато різних хірургічних інструментів, з яких ложечка і кюретка Буяльського збереглися в хірургічних наборах до наших часів.
Протягом 12 років він керував Петербурзьким інструментальним заводом, заснованим ще Петром І (нині завод «Червоногвардієць»). Тривалий час і. В. Буяльський був єдиним у Росії спеціалістом з бальзамування за допомогою розробленого ним оригінального методу, йому ж належить запровадження крохмальної пов'язки - попередниці гіпсової.
Працюючи в часи, коли ще не знали антисептики, Буяльський емпірично рекомендував, щоб запобігти зараженню під час оброблення септичних ран, вживати розчин хлорного вапна. Його перу належить також робота про переливання крові. Поєднання поглибленої роботи в галузі анатомії і в галузі хірургії зближує І. В. Буяльського з М. І. Пироговим. В ряді моментів він є безпосереднім попередником М. І. Пирогова.
Одночасно з І. В. Буяльським у Москві в галузі розвитку анатомії і хірургії багато працював професор Є. Й. Мухін.
Єфрем Йосипович Мухін (1766-1850) спочатку вчився в колегії, звідки його в 1787 р. було послано до Єлисаветградської медико-хірургічної школи. У школі швидко виявилися його-блискучі здібності, велика працездатність. Через два роки в ступені підлікаря він - прозектор школи, а ще через два роки - викладач анатомії. В 1795 р. Мухін переїжджає до Москви, де здобуває ступінь доктора медицини. В Московській медико-хірургічній академії та університеті він викладав анатомію, фізіологію, токсикологію, судову медицину. Мухін як практичний лікар був надзвичайно популярний серед усіх верств населення Москви. Він допоміг багатьом юнакам здобути на його кошт вищу медичну освіту, а найздібніших посилав для вдосконалення в іноземні університети. В цьому йому дуже зобов'язані такі видатні наші вчені, як І. Є. Дядьковський, М. І. Пирогов, що залишив про Мухіна в своєму відомому щоденнику теплі спогади.
Єфрем Йосипович Мухін (1766-1850)
Мухін дотримувався матеріалістичного світогляду, в своїх працях і лекціях він розвивав погляд, що в природі все перебуває в постійному взаємозв'язку, взаємодії, русі і розвитку. Його вважають одним з перших еволюціоністів у Росії. Людський організм Мухін розглядав як єдине ціле, всі частини і функції якого перебувають у постійному тісному зв'язку як між собою, так і щодо зовнішнього середовища. Він надавав вирішальної ролі нервовій системі, яка зумовлює гармонійність у діяльності організму.
Свою дисертацію Мухін присвятив фізіології «Про стимули, що впливають на людське-тіло» (надрукована латинською мовою 1804 p.- «De stimulis corpus humanum afficientibus»). Близькою до теми його дисертації була тема його актової промови 1817 р.- «Про місце і дію чутливості» (De sensibilitate sede et actione). Ці роботи Мухіна, присвячені дії нервової системи в організмі, дають змогу вбачати в ньому раннього представника нервізму. Під впливом Є. О. Мухіна склалися концепції І. Є. Дядьковського та інших відомих учених.
Обсяг наукових інтересів Мухіна був дуже широкий. Він удосконалив російську анатомічну номенклатуру і написав найзмістовніший, як на той час, посібник з анатомії у 8 частинах (М., 1818); створив перший у Росії оригінальний підручник травматології «Початки костоправної науки» (1806), підручник оперативної хірургії (1807), одну з перших праць з віспощеплення (1804), оригінальну працю з вивчення «слизових сумочок тіла людського». Мухін розробив клаптевий метод ампутації, написав на підставі власних спостережень монографію про холеру та ін. Під його керівництвом було перекладено близько 30 підручників з різних дисциплін, більшу частину з них він переклав сам, зробивши свої зауваження щодо тексту їх.
У своїй педагогічній роботі Мухіну весь час доводилося боротись за раціональну побудову навчання з іноземцями, для переважної більшості яких у Росії головним було не благо нашого народу, а, за влучним виразом видатного історика медицини Я. А. Чистовича, «головна наука полягала в тому, щоб уміти жити і уживатися, а потім жити і наживатися». Боротьба Мухіна з лейб-медиком X. Лодером дає уявлення про тогочасні умови праці в Московському університеті і характеризує миколаївську епоху.
Мухін читав в університеті лекції з анатомії російською мовою і на високому рівні. Він вимагав від кожного студента самостійного препарування трупів; під його керівництвом студенти виготовили для анатомічного музею 800 препаратів. Лейб-медик Лодер, який мав власну колекцію анатомічних препаратів, запропонував університету придбати у нього цю колекцію за 125 тисяч карбованців з тим, що він буде за ними безплатно викладати анатомію студентам. Під тиском вищих урядових сфер університет придбав колекцію Лодера, викладання анатомії було відібрано від Мухіна і передано Лодерові. Лекції Лодер почав читати латинською мовою, скасував обов'язкове препарування трупів, часто нехтував заняттями; забувши свою обіцянку, домігся призначення йому високої платні.
У своїх лекціях Лодер доводив, що, «спостерігаючи зовнішній вигляд частин тіла людського, їхню будову, порядок, узгодженість, красу і призначення, із здивуванням пізнаємо мудрість божу». Це з його ініціативи було начертано золотими літерами на стіні анатомічної аудиторії речення з святого письма: «Руце твои сотвористь мя и создасть мя, вразуми мя, и научуся заповедям твоим».
Коли на іспитах виявилося, що студенти мають дуже низькі знання з анатомії, обурений Мухін подав керівництву медфакультету доповідну записку, в якій запропонував вимагати від Лодера пояснення причин таких низьких знань студентів з анатомії. За його переконанням, писав він у записці, належить анатомію викладати тільки російською мовою, оскільки студенти молодших курсів мало розуміють латинську, обов'язково потрібно, щоб «студенти власноручно робили розтини трупів... повторювали анатомію практично над препаратами, що зберігаються в анатомічному кабінеті». Відповідь керівництва факультету на доповідну записку Мухіна була така: «Анатомія Лодера освячена високою моральністю і християнським благочестіям... викладання анатомії на латинській мові для студентів не тільки не обтяжливе, а корисне і навіть конче потрібне».
З 1858 р. кафедру нормальної анатомії Петербурзької медико-хірургічної академії очолив Венцеслав Леопольдович Грубер (1814-1890), який приїхав до Петербурга з Австрії в 1847 р. на запрошення М. І. Пирогова. В. Л. Грубером уперше описано слизові сумки (бурси) деяких суглобів людини, зокрема колінного суглоба, фасції шиї, клапани яремних вен. Ним створено прекрасний анатомічний музей, за його планом було побудовано анатомічний інститут академії (1871).
Першу капітальну працю з воєнно-польової хірургії написав Яким Чаруківський (1798-1848), родом з Полтавщини. Вона вийшла під назвою «Воєнно-похідна медицина» в 5 частинах (1836-1837). йому ж крім'низки статей з воєнно-польової хірургії належить велика праця про народну медицину. Брат його - Прохір Чаруківський (1790-1842) - був видатним професором терапії Петербурзької медико-хірургічної академії, автором підручників «Загальна патологічна семіотика», «Спроба системи практичної медицини» в 4 частинах. Він же написав одну з перших у нас праць про аускультацію.
