Розвиток таких основних дисциплін медичної науки, як анатомія, фізіологія, терапія і хірургія, зумовив і розвиток інших галузей медицини. Прискорили його і загальні умови життя країни.
Свого часу ще М. В. Ломоносов звертав увагу властей на надзвичайно високу смертність серед дітей. Організоване в Петербурзі в 1765 р. Вільне економічне товариство з вивчення питань промислового розвитку Росії не могло обминути цей факт, оскільки винятково висока смертність дітей, як і епідемічні захворювання, поряд з іншими факторами гальмували економічний розвиток країни. З ініціативи цього товариства почали видаватися популярні брошури про догляд за дітьми і віспощеплення. Коштом товариства в 1843 р. було видано «Посібник з виховання і збереження здоров'я дітей» у 3 частинах. Автором цієї солідної науково-популярної праці був Кіндрат Грум-Гржимайло (1794-1874), яким довгий час видавалася поширена медична газета «Друг здоров'я». В цій газеті він надрукував багато статей про охорону дитинства.
В 1834 р. у Петербурзі відкрито перший госпіталь для дітей, пізніше такий госпіталь створено і в Москві. Це сприяло глибшому вивченню патології дитячого віку і виділенню у нас серед лікарів спеціалістів-педіатрів. Основоположником вітчизняної педіатрії як науки справедливо вважається Степан Хомич Хотовицький (1796-1885) - професор акушерства, судової медицини і медичної поліції в Петербурзькій медико-хірургічній академії. Завдяки його наполегливим вимогам акушерство і дитячі хвороби в академії було відокремлено від судової медицини і створено самостійну кафедру.
Для того щоб показати рівень розуміння царським урядом важливості справи охорони материнства і дитинства, варто навести відповідь міністра освіти Завадського на клопотання про створення окремої кафедри акушерства: «Я згоден на відділення повивального мистецтва, але з тією умовою, щоб це мистецтво читав професор «худобного лікування» (ветеринарія довгий час викладалась на медичних факультетах).
С. X. Хотовицький по закінченні з відзнакою Петербурзької медико-хірургічної академії 4 роки вдосконалювався з акушерства і гінекології в клініках Західної Європи. Хотовицький досконало знав класичні і всі основні європейські мови, очолював перекладацьку роботу в академії, був редактором «Военно-медицинского журнала». Викладаючи акушерство і гінекологію, з перших років почав особливу увагу приділяти хворобам дитячого віку. З часом, ґрунтуючись на великому власному досвіді і добре обізнаний у світовій літературі з цього питання, він написав перший великий посібник «Педіятрика» (1847). Свій посібник Хотовицький побудував на глибокому знанні анатомії і фізіології дитячого організму.
С. X. Хотовицькому належить обґрунтування педіатрії як наукової дисципліни, зумовлене наявністю якісних особливостей, що відрізняють дитячий організм від дорослого: «У здоровому й у хворобливому стані дитячого організму помітна вельми значна відмінність від зрілого організму, що виявляється не в самій лише меншій величині органів і не в самій лише меншій силі відправлень, властивих людському організмові, а також і в особливості самого складу органів і самого напряму дій здорового і хворобливого». Він подає чіткий опис різних форм патології дитини, детально пише про засоби запобігання їм, про догляд, дієтетику дітей раннього віку. За оригінальністю побудови, обґрунтованістю, повнотою викладу «Педіятрика» Хотовицького була найвидатнішим твором світової педіатричної літератури. Зазначимо, що в його часи на Заході ще не вважали за потрібне відокремлювати вивчення захворювань дитячого віку в окрему спеціальність.
На жаль, «Педіятрику» було надруковано лише в 600 примірниках, і вона не стала відомою не тільки широкому колу практичних лікарів, а й академічним працівникам. Не дістав Хотовицький можливості працювати в побудованій за його вимогами і за його планом акушерсько-гінекологічній клініці із спеціальним окремим дитячим відділом, яку було передано зовсім непідготовленій особі. Тут відіграла роль неприязнь Миколи І до Хотовицького, якого він за цілком безпідставною скаргою одного з придворних арештував на 6 тижнів, а потім близько 5 років тримав «під штрафом».
