На часи першої половині XIX століття припадає видання вітчизняних праць з психіатрії. З таких праць заслуговує на увагу посібник з психіатрії П. П. Малиновського «Божевілля, описане так, як воно постає перед лікарем у практиці», виданий у 1847 р. в Петербурзі. Автор працював ординатором психіатричного відділення Обухівської лікарні в Петербурзі. На противагу поширеному в ті часи релігійно-містичному розумінню психічних захворювань, Малиновський дотримувався суто матеріалістичних поглядів. Він давав таке визначення психічної хвороби: «Божевілля є нервова хвороба, в якій відправлення мозку змінюються так, що при позірному тілесному здоров'ї душевні здатності проявляються неправильно». У своїй праці він наполягав на необхідності вдосконалення патологічної анатомії психічних захворювань. Малиновський зазначав, що «це тяжко, бо легше звернути все на душу, але часи Парацельса минули; слід відкинути таємничі назви і сказати: ми цього не знаємо, але намагатимемося пізнати».
Знерухомлення буйних психічних хворих ножними колодками в монастирській лікарні.
(З фрески XVII століття в церкві св. Наума в м. Охриді, Югославія).
Лікування в психіатричних закладах Приказу громадського опікування велося вкрай незадовільно. Навіть у Полтавському приказі, який вважався найкраще організованим на Україні, психічні хворі до І830 р. скупчувались в 1-2 приміщеннях, лежали на цегляній долівці, під час нападів збудження їх прив'язували до стін ременями, заковували в ланцюги, на голову капали холодну воду з «капельних машин». Перетворення «долгаузів» (від німецького Tollhaus - дослівно-будинок божевільних), як офіційно називали будинки для божевільних і які фактично були місцем ув'язнення їх, в лікувальні психіатричні заклади вперше було здійснено у Преображенській лікарні в Москві. Під керівництвом В. Ф. Саблера було проведено докорінні зміни в обслуговуванні хворих: ліквідовано застосування ременів, ланцюгів, та інших грубих примусових засобів, заведено на хворих «скорботні листи» (історії хвороби), організовано трудові майстерні. Наприкінці першої половини XIX ст. такі ж зміни було здійснено і в психіатричних закладах України.
