З перших днів свого існування Радянська влада особливу увагу приділяла охороні материнства і дитинства. Було створено в Москві і по всіх республіках Союзу науково-дослідні інститути, які стали методичними центрами організації родопомічної і гінекологічної допомоги населенню.
Різке збільшення родильних ліжок по містах дало змогу вже в перші роки після Великої Жовтневої соціалістичної революції охопити стаціонарною допомогою значну кількість міського населення. Дуже відставала родопоміч у сільських місцевостях. Ще в 1927 р. по селах, як було показано на І з'їзді акушерів-гінекологів України в Києві, з допомогою акушерок народило близько 10 % селянок. В 1934 р. на Житомирщині, при Сербослобідській сільраді, було відкрито перший колгоспний пологовий будинок. Невдовзі пологові будинки почали організовуватися в багатьох колгоспах УРСР. Велику роботу з організації пологових будинків у колгоспах провів відомий учений, професор Київського медичного інституту і Київського інституту вдосконалення лікарів Г. Ф. Писемський (1862-1937). Досвід України щодо будівництва в колгоспах пологових будинків поширився на всі республіки Радянського Союзу. В 50-х роках в СРСР по містах родопоміч подавалася у стаціонарних умовах вже в 100 %, а по селах - в 70-80 % випадків. На кінець 60-х років селянки також стали переважно народжувати в пологових відділах дільничних і районних лікарень, тим самим відпала потреба в сільських пологових будинках.
Велике значення для підвищення якості родопомочі мала організація обласних комісій контролю материнської смертності, а також розробка для периферійних акушерів-гінекологів єдиних настанов з таких важливих питань акушерства, як вузький таз, кесарів розтин, внутрішнє акушерське дослідження, зовнішній поворот. Контроль материнської смертності вперше почав здійснюватися на Україні (1938), пізніше його було запроваджено по всіх республіках Радянського Союзу. За ініціативою О.Ю.Лур'є (1897-1958)-професора Свердловського, пізніше Київського медичного інституту - в СРСР з 1935 р. почали запроваджувати масове знеболювання родів фармакологічними засобами. В 1950 р. в Харкові професор К.І.Платонов та І.3.Вельвовський розробили побудований на вченні І. П. Павлова психопрофілактичний метод знеболювання родів, що, як цілком нешкідливий і ефективний, скоро дістав загальне визнання не лише в СРСР, а й у багатьох інших країнах Європи і Азії. Творчо розвинув психопрофілактичний метод, дав йому глибоке теоретичне обґрунтування академік А. П. Ніколаєв (Київ). Книга А. П. Ніколаєва «Нариси теорії і практики знеболювання родів» перекладена на дванадцять іноземних мов.
З наукових проблем радянські акушери-гінекологи особливу увагу приділяли вивченню фізіології процесу родів, токсикозів вагітності, боротьбі з післяродовими кровотечами, профілактиці злоякісних новоутворень, розробці акушерських та відновних гінекологічних операцій (М.С.Малиновський, Л.С.Персіанінов, Н.С.Бакшеєв та ін.). Розроблено новий щадний метод допомоги при тазових передлежаннях плода (Н.А.Цов'ян), який набув значного поширення. В останні десятиріччя вивчено детально механізми регуляції родової діяльності, що дало змогу розробити нову тактику ведення родів і доцільні засоби, які коригують скоротливу діяльність матки. Успішно застосовуються простагландини для стимуляції пологової діяльності при різних строках вагітності. Найбільші досягнення маємо в перинаталогії - науці про розвиток і охорону плода та новонародженого. Вивчення ембріогенезу, ролі генетичних факторів у виникненні вад розвитку, впливу шкідливих факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, дії лікувальних та інших хімічних речовин дало змогу розробити і впровадити у практику рекомендації щодо антинатальної охорони ембріона і плода.
Новітні гормональні дослідження, фонокардіографія й електрокардіографія, амніоскопія, визначення кислотно-лужного балансу дають змогу стежити за станом плода протягом усього періоду його розвитку, визначати вплив на плід патологічних процесів в організмі матері і своєчасно застосовувати профілактичні і лікувальні засоби. Успішно застосовується при родах електронаркоз вітчизняним апаратом «Електронаркоз», який нормалізує вегетативні порушення серцевої діяльності, дихання; при дискоординації скорочень матки електронаркоз регулює її діяльність.
Комплекс Київського науково-дослідного інституту педіатрії, акушерства і гінекології МОЗ України
За ініціативою академіка М.Д.Стражеска в Київському клінічному інституті глибоко вивчалася проблема вагітності і родів у жінок із захворюваннями внутрішніх органів. Ці роботи дали підстави внести в практику більш раціональні методи лікування токсикозів вагітності, правильно проводити роди у вагітних з серцевими захворюваннями. За ініціативою професора О.Ю.Лур'є на Україні почали практикувати масові профілактичні огляди жінок лікарями й акушерками по селах, що значно зменшило кількість запущених раків матки. З часом ці огляди ввійшли в практику і по інших республіках.
В державі створено широку мережу пов'язаних воєдино лікувально-профілактичних закладів: консультацій для жінок і дітей, пологових будинків, ясел, дитячих садків, дитячих поліклінік, лікарень і диспансерів. Законом вагітній жінці забезпечується ряд пільг, серед яких за рахунок держави гарантується 112 днів відпустки із збереженням повної заробітної плати, на роботі надається для годування додаткова перерва через 3,5 години праці. Багатодітним і одиноким матерям держава надає грошову допомогу, встановлено почесне звання «Мати-героїня», орден «Материнська слава» і «Медаль материнства».
Однак у країні здійснюється багато абортів. На 5,5 млн. родів, які приймають щороку, припадає 6,5 млн. абортів. Під час пологів і від абортів щороку гине 2,5 тис. жінок.
Верховні Ради республік багато уваги приділяють розробці законодавчих актів, які передбачають багатопланові економічні і соціальні заходи, що забезпечують жінці кращі умови для виховання дітей.
Звернення особливої уваги на обслуговування дітей грудного і раннього віку спонукало радянських педіатрів у науковій роботі особливу увагу приділяти питанням вивчення дієтетики грудного віку, фізіології і патології дітей періоду новонародженості і перших трьох років життя. У цій складній роботі велика заслуга належить педіатрам О.А.Киселеві (1859-1938), В. І. Молчанову (1868-1959), М.С.Маслову (1885-1961), Г.Н.Сперанському (1873-1969), О.М.Хохол (1897-1964), Д.Л.Сигалову (1893-1985) та ін.
На Україні перший інститут охорони материнства та дитинства було створено в 1923 р. у Харкові; в 1928 р. такі інститути відкрито в Києві, Одесі й Дніпропетровську. Після Великої Вітчизняної війни такі інститути створено і у Львові та Мукачеві як науково-методичні центри для західних областей, де потрібно було всю організацію радянської охорони материнства та дитинства будувати з самого початку.
Протягом останніх десятиріч створено систему етапного лікування ревматизму у дітей і введено в практику засоби його профілактики; відкрито кардіологічні кабінети при дитячих поліклініках. Велика увага приділяється вивченню алергічних захворювань. З'ясовано, що в патогенезі їх велику роль відіграє зниження показників неспецифічного імунітету; особливо це виявляється при бронхіальній астмі й екземі в період загострення. При вивченні спадкових факторів у розвитку алергічних захворювань встановлено, що вони мають єдину генетичну природу і є спадково зумовленими. Значно вдосконалено методи реанімації і комплексної терапії при тяжких ступенях дихальної недостатності застосуванням керованого дихання, введенням лужних сумішей, бронхоскопії та ін. Завдяки великим досягненням у боротьбі з дитячими інфекціями значно змінилася за останні роки структура цих захворювань, на перше місце виходять респіраторно-вірусні інфекції, інфекційний гепатит.
Особливу увагу треба звернути на стан здоров'я дітей шкільного віку. Згідно з опублікованими даними, за період навчання в школі від першого до восьмого класу кількість здорових дітей зменшується в чотири рази, кількість дітей з короткозорістю збільшується з 3 до 30%, з гастроентерологічними захворюваннями - вдвічі.
Для забезпечення кадрами широкої мережі педіатричних закладів в нашій країні уперше в світі було створено педіатричні факультети. Перший такий факультет було відкрито у Харкові в 1930 р.
Поліпшення матеріальних умов життя населення, піднесення його культурного рівня, лікувально-профілактичні заходи з охорони материнства та дитинства зумовили зменшення дитячої смертності порівняно з 1913 р. у 10 разів і материнської смертності - більш як у 14 разів.
І все ж дитяча смертність в нашій країні порівняно з іншими країнами залишається на високому рівні. Досягнуте в 1987- 1988 pp. невелике зниження її з 25,4 на 10 тисяч чоловік до 23,8 на 10 тисяч вимагає дальших значних зусиль.
