З уведенням 1797 р. Лікарських губернських управ вперше на Україні почалася перевірка осіб, що займалися лікарською практикою. Для Правобережної України Медична канцелярія виділила спеціальну комісію, яка на місцях перевіряла документи лікарів і цирульників.
1834 р. засновано університет у «матері міст руських» - Києві. Завдання його було царським урядом точно визначене: провадити русифікаторську діяльність. З цих міркувань для організації університету було асигновано значні суми, збудовано великий будинок.
Загальний економічний розвиток Росії наприкінці XVIII і на початку XIX ст. зумовив підготовку вітчизняних фахівців з різних галузей знань. Вже на той час Україна була економічно більш розвинутою частиною Російської імперії, але нестача освічених кадрів певною мірою гальмувала дальший розвиток.
У першій половині XIX ст. почала розвиватися і нова дисципліна - гігієна. Окремих кафедр гігієни на медичних факультетах не було: питання гігієни вивчалися спільно з дієтетикою при розгляді лікування різних захворювань, з медичною поліцією, в якій розглядалися заходи боротьби із заразними хворобами.
На часи першої половині XIX століття припадає видання вітчизняних праць з психіатрії. З таких праць заслуговує на увагу посібник з психіатрії П. П. Малиновського «Божевілля, описане так, як воно постає перед лікарем у практиці», виданий у 1847 р. в Петербурзі. Автор працював ординатором психіатричного відділення Обухівської лікарні в Петербурзі.
Свого часу ще М. В. Ломоносов звертав увагу властей на надзвичайно високу смертність серед дітей. Організоване в Петербурзі в 1765 р. Вільне економічне товариство з вивчення питань промислового розвитку Росії не могло обминути цей факт, оскільки винятково висока смертність дітей, як і епідемічні захворювання, поряд з іншими факторами гальмували економічний розвиток країни.
У 1836 р. вийшли в світ одночасно два перші вітчизняні підручники з фізіології: в Петербурзі - професора Медико-хірургічної академії Данила Велланського і в Москві - професора Московського університету Олексія Філомафітського. За своїм спрямуванням вони були цілком протилежні: підручник Велланського пройнятий ідеалізмом, підручник Філомафітського - матеріалістичного спрямування.
Видатними вітчизняними клініцистами-терапевтами першої половини XIX ст. були професори Московського університету М.Я.Мудров та І.Є.Дядьковський. М. Я. Мудров (1776-1831) справедливо вважається засновником вітчизняної терапевтичної школи.
Видатним анатомом першої половини XIX ст. і засновником вітчизняної анатомічної школи вважається професор Петербурзької медико-хірургічної академії П. А. Загорський. У своїх анатомо-дослідних роботах Загорський широко використовував порівняльну анатомію, відкидав преформізм у розвитку організму.
У першій половині XIX ст. в Росії тривав процес розкладу феодально-кріпосницького ладу і розвитку капіталістичних відносин. У країні розвивалися товарно-грошові відносини, зростав суспільний поділ праці, що вело до збільшення міського населення за рахунок сільського. Цей процес відбувався повільно, але неухильно.
