Тяжкі соціально-економічні умови життя трудового народу, особливо селян, в середні віки, добробут, а то й життя яких цілком залежали від примх феодалів, сліпий страх перед богом і дияволом, який виховувала в людях церква,- все це сприяло поширенню серед населення масових психозів у формі невпинних танців, епідемій нестримної гикавки тощо. Осіб, що підпадали такому масовому психозу, звичайно примусово заводили до церков, де за допомогою молитов намагалися вгамувати прояви психозу, але були випадки, коли таких нещасних спалювали.
З давніх-давен і до наших часів королі й царі намагаються переконати свої народи, що владу над ними вони дістають від бога. У стародавні часи царів Ассірії та Вавілонії, фараонів Єгипту, імператорів Риму проголошували богами, в середні віки вони називали себе вже скромніше: лише намісниками бога на землі. Оскільки, за Євангелієм, Христос дотиком своєї руки оживляв мертвих, виліковував хворих, то й королі Англії і Франції наділяли себе здатністю виліковувати хвороби, правда, не всі, а лише скрофульозні, очевидно, з тих міркувань, що ця недуга за сприятливих умов часто затухає без будь-якого додаткового лікування. Лікування королі провадили в особливо урочисті дні, такі, як коронації, народження наступника престолу. Англійський король провадив цю церемонію сидячи, французький - обходив хворих. Кожен дотик супроводився словами: «Король до тебе доторкається, а бог тебе виліковує».
Англійський король лікує своїм дотиком
Кожному хворому видавалася спеціальна пам'ятна монета: в Англії із зображенням архангела Михаїла, а у Франції - з написом «Ріегге de touche» («Пробний камінь»). Облік монет вели в книгах. З них довідуємось, що такі дотики королям доводилося інколи робити численним хворим. Людовік XIV в день коронації доторкався до 2400 осіб. Незважаючи на певні труднощі організації таких королівських лікувальних сеансів, королі не відмовлялися від них, оскільки вважалось, що це підтримує в народі авторитет королів як «помазаників бога». Навіть після Великої французької революції Наполеон, а після нього в 1825 р. Карл X намагалися відновити стару традицію.
З історичних джерел не можна точно довідатися, до чого почали вдаватися раніше: до кастрування людей чи тварин. За Геродотом, уперше кастрація широко почала застосовуватися у народів Месопотамії. Збереглися вавілонські плитки з написами і єгипетські папіруси та малюнки, які свідчать, що в ті часи тисячам полонених відсікали одну кисть і статеві органи.
Облік відтятих кистей та чоловічих статевих органів у полонених в Давньому Єгипті
Оскільки повна кастрація для тих часів була операцією дуже небезпечною та й відсікання кисті різко відбивалось на працездатності, то такій операції, очевидно, піддавали тільки полонених, що їх не можна було використати як робочу силу і, мабуть, їх, як повних інвалідів, відправляли на батьківщину. З релігійних мотивів жерці окремих богів у Єгипті, у греків і римлян жерці матері богів Цібели були кастратами. В день рівнодення відбувалося свято цієї богині і бога Фаллоса (Хіоа - penis). У цей день молоді кандидати в жерці Цібели в екстазі релігійних танців самі собі обрізали статеві органи. У християн в перші віки була секта «валезіанів», члени якої, на ознаку чистоти і святості, кастрували себе. Цю секту церковним світовим Нікейським собором в 325 р. було заборонено. У Візантії в жіночих монастирях економ, священик, лікар повинні були бути євнухами, «щоб добра слава дів на тім не терпіла». Хоч за Кораном кастрування чоловіків заборонялося, в магометанських країнах було дуже багато кастрованих. Тисячі євнухів обслуговували гареми султанських палаців і знатних осіб. Навіть ще на початку XX ст. двір султана в Константинополі обслуговували 600 євнухів.
У 1868 р. старший євнух султанського палацу в Константинополі заснував на березі Червоного моря в Массуа спеціальний заклад, в якому запрошений італійський лікар протягом 20 років кастрував хлопчиків. За його даними, летальність у нього після цих операцій не перевищувала 10 %, що він вважав великим досягненням.
З лікувальною метою з давніх часів вважали доцільним кастрацію при проказі. Посилаючись на афоризм Гіппократа «євнухи не хворіють на подагру і не бувають лисими», радили кастрацію при тяжкій подагрі, вважали, що вона допомагає при епілепсії, робили її також для полегшення техніки операції при великих застарілих пахових грижах.
Медицина у середньовічній Європі. Частина 1
Медицина у середньовічній Європі. Краківський університет. Частина 2
Медицина у середньовічній Європі. Частина 3
Медицина у середньовічній Європі. Лікування королівським дотиком, кастрування. Частина 4
