Одночасно з Ф. Беконом гаряче виступав за необхідність докорінних змін у вивченні медицини відомий французький філософ і вчений Рене Декарт (1596-1650). «Медицина,- писав він,- могла б дати багато обґрунтованих вказівок як для лікування хвороб та запобігання їм, так і для сповільнення процесу старіння, якби вона достатньою мірою займалася вивченням природи нашого тіла».
Рене Декарт (1596-1650)
Вивчаючи протягом багатьох років за допомогою експериментів будову і функції організмів, Декарт дійшов висновку, що тварина побудована за принципом автомата, який діє за законами механіки: «Тіло живої людини відрізняється від мертвої так само, як заведений годинник від зламаного». Декарт уперше розробив схему безумовного рефлексу. Дотримуючись погляду, що і в організмі людини все діється лише за законами механіки, він відрізняв людину від тварини лише тим, що вона має душу, яка керує організмом через шишкоподібне тіло. Основу пізнання він вбачав у свідомості свого існування: «Cogito - ergo sum (Я мислю - отже існую)». Незважаючи на дуалізм Декарта і суто механістичне розуміння життєвих процесів, його праці з фізіології, як і з математики, фізики, астрономії, мали велике значення для розвитку матеріалістичних поглядів у сучасну йому епоху і в наступних поколіннях. Він вірив у могутність людського розуму. «Не слід ставити людському розумові будь-які межі»,- казав він.
Переслідуваний за свої матеріалістичні погляди, Декарт покинув Францію і 20 років прожив у Голландії. Цю країну він також змушений був залишити, щоб уникнути смертної кари, якої вимагали для нього університетські богослови м. Лейдена за його трактат «Про людину». Переїхав він у 1649 р. до Стокгольма, де через рік помер.
Його найближчий учень лікар Анрі Леруа, більш відомий у літературі під ім'ям Регіуса (Regius Henricus, 1598-1679), у своїх матеріалістичних поглядах пішов далі від свого вчителя. Він не поділяв погляду Декарта про те, що основою нашого пізнання є свідомість свого існування, не визнавав наявності в людині душі, «природжених ідей». За його атеїстичні погляди Леруа було оголошено єретиком і він зазнав переслідувань. Карл Маркс вважає Леруа засновником французького механістичного матеріалізму, представники якого відіграли велику позитивну роль у боротьбі з ідеалізмом напередодні Французької буржуазної революції кінця XVIII ст. і в наступні часи.
