З професорів Лейденського університету світової слави здобув Герман Бургав (1668-1738). Його відомий «Institutiones medicae» («Порадник лікарям») та афоризми, що стосуються розпізнавання й лікування хвороб, протягом XVIII на початку XIX ст. були основними посібниками з клінічної медицини в усіх медичних школах Європи і Америки. Не без підстав багато істориків медицини називають Бургава новим Ібн-Сіною.
Герман Бургав (Н. Boerhaave) був сином пастора; здобувши звання доктора медицини і філософії, він, за сімейною традицією, і сам мав намір працювати пастором, але на одному диспуті він захищав протицерковні твердження підданого анафемі філософа Спінози, і це унеможливило для нього церковну кар'єру. Він змушений був зайнятися лікарською практикою в Лейдені. Для заробітку почав давати студентам уроки з медицини і математики з таким успіхом, що медичний факультет запропонував йому бути лектором теоретичної, пізніше практичної медицини. В університеті виявився його винятковий талант викладача. На його вимогу при факультеті було відкрито спеціальну навчальну клініку на ліжок.
Головним для нього було спостерігати хворих біля їхнього ліжка: «Передусім - відвідати й побачити хворого»- «Primum est visere aegrum». Це елементарне положення мало на той час велике принципове значення: воно утверджувало в медицині метод спостереження і досвіду, було спрямоване проти схоластичних пережитків, проти середньовічної медицини галеністів.
Експериментальна фістула підшлункової залози.
(З «Tractatus anatomico-medicus de Succi pancreatici» Реньє Граафа. 1671 p.).
У педагогічній роботі Бургав намагався розвивати у своїх слухачів спостережливість, уміння синтезувати одержані при дослідженні хворих суб'єктивні і об'єктивні дані. Успіхові його викладання сприяли вміння ясно і просто висловлювати свої думки, всебічне знання медичної класичної і сучасної йому літератури, висока загальна культура, чуйність і приступність; «Simplex veri sigillum (Правді властива простота)» - було його улюбленим висловом.
Бургав не був творцем нового напряму в медицині. Досконало знаючи наукові праці попередників, він брав від багатьох з них те, що вважав корисним. Взірцем для нього був Гіппократ. Еклектик, він все ж віддавав перевагу ятрофізикам. Основою життя і здоров'я людського організму Бургав вважав рух. В організмі, твердив він, постійно відбувається рух між окремими його складовими частинами. Захворювання виникає тоді, коли порушуються умови для нормального руху, коли настає затримка його. Теплота в організмі є наслідком тертя крові об стінки судин, а запалення - наслідком застою крові в капілярах. Свіже повітря, дієта, гімнастичні вправи різної інтенсивності, обмежена кількість перевірених ліків становили основу терапії Бургава. Дуже ефективним засобом лікування туберкульозу легенів він вважав верхову їзду.
Свій погляд щодо того, на яких підвалинах має будуватися клінічна медицина, він зводив до таких двох положень:
1. «Найуважніше спостереження нашими чуттями всіх зовнішніх явищ у здорової, хворої, вмираючої людини та в мертвому тілі».
2. «Ретельне дослідження того, що в людині заховане від чуттів і що потрібно зробити явним для визначення».
Суть свого вчення він виклав у книзі «Вступ до клінічної практики» - «Introductio in praxin сііпісат».
У своїх працях і під час лекцій Бургав прагнув узгодити наслідки анатомічних і фізіологічних дослідів із спостереженнями біля ліжка хворих. Він перший у клініці почав застосовувати термометр.
Бургав був для свого часу високодосвідченим хіміком і ботаніком. На противагу своєму сучасникові філософу Лейбніцу, за яким елементи неорганічної і органічної природи неоднакові, Бургав доводив подібність їх. Бургав визнавав існування в людини душі, але у своїх працях не називав її безсмертною і не наділяв надприродними властивостями. Бургав користувався великим науковим авторитетом, до нього стікалися учні з усіх країн світу, включаючи і нашу батьківщину; лікарі називали його totius Europae praeceptor (наставником усієї Європи).
Читати по даній темі:
