В розвитку самобутньої вітчизняної клінічної медицини видатну роль і далі відігравала Московська терапевтична школа. Серед її представників слід відзначити професора Г.А.Захар'їна - талановитого продовжувача ідей Зибеліна й Мудрова.
Сергій Петрович Боткін (1832-1889) був сином московського купця-чаєторговця, в сім'ї якого було 25 дітей. Виховував Сергія Петровича його старший брат Василь Петрович, людина високої культури, який входив до знаменитого гуртка Бєлінського, Грановського, Станкевича і залучив у коло своїх інтересів і молодшого брата.
Лікування зубів з давніх-давен провадилось засобами побутової медицини. По містах і селах були відомі особи, які вміли видаляти зуби; виконувалось це звичайними обценьками.
У другій половині XIX ст. хірургічні клініки медичних факультетів двох університетів - в Харкові і Києві - стають справжніми осередками хірургічної науки і практики на Україні. У Харкові створив свою школу і відіграв велику роль у підготовці земських хірургів професор В. Ф. Грубе. В Києві з перших часів існування університету хірургічну науку очолив видатний хірург В.О.Караваєв.
Микола Васильович Скліфосовський (1836-1904) - справедливо вважається найвидатнішим вітчизняним хірургом другої половини XIX ст.
Нова епоха блискучого розвитку хірургії почалася з введенням антисептики. Після опублікування Лістером його праць про застосування антисептичного методу цей метод знайшов серед наших учених найпалкіших прихильників.
У розвитку вітчизняної хірургічної науки в першій половині XIX ст. велику роль відіграли вчені Петербурзької медико-хірургічної академії. Авторитет вітчизняної хірургії високо піднесли наукові праці, великий клінічний досвід І.Ф.Буша, його учнів П.М.Савенка, X. X. Соломона, надзвичайно висока хірургічна майстерність І.В.Буяльського
Виняткова заслуга в розвитку хірургічної науки в XIX ст. належить Миколі Івановичу Пирогову (1810-1881), класичні праці якого з топографічної анатомії, знеболювання, воєнно-польової хірургії принесли йому світову славу.
Позитивним моментом у розвитку всіх галузей клінічної медицини в Росії був тісний зв'язок її з природознавством.
Микола Федорович Гамалія (1859-1949) народився в Одесі, його дід, лікар М.Л.Гамалія (1749-1830), написав у 1782 р. першу монографію про сибірку, яка була перекладена німецькою мовою.
